• Casino онлайн
• Play free casino slots bonus games

Доступ к ресурсу органичен на территории Российской Федерации К сожалению, система определила, что ваш IP из РФ. Святий Стиліан народився в Андріаполі Пафлагонської області у Малій Азії, між 400 і 500 роками після Різдва Христового. З дитячого віку Стиліан виявляв рідкісне стремління до святого життя. Як і всі, він був дитина, потім юнак, мав плоть, як всі ми, але завжди зберігав у чистоті свій дух і душу.

Він не дозволяв запанувати в душі ніякій земній пристрасті — ні сріблолюбству, яке веде до загибелі, нічому іншому. Силою і милістю Божою він відбивав всі хитрощі тлінного і тимчасового життя. Його чисте і вірне серце прислухалося до поклику душі. І коли нічого не залишилося від батьківського спадку, сповнений полегшення і радості, сказав: «Я скинув важкий якір, який тримав мене на прив’язі бажань мого падшого тіла.

Відтепер відкрито переді мною шлях до істинного життя». Для цього святий Стиліан прийняв чернечий постриг в одному з малоазійських монастирів. Висоту його подвигу, посту, молитви, важко описати словами.

Ніякого майна у нього не залишилося, він жив в простоті і злиднях. Свою душу тримав у чистоті «від всякого бруду плоті і духу». Він відбивав натиски ворога, щоб не торкнувся його нечистий гріх і зберігав у думках слова Господа: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога». Подвижник намагався у всьому відсікти свою волю, засновану на егоїзмі, і виконувати волю свого старця. У монастирі він боровся проти трьох ворогів — диявола, світу, плоті.

Дні та ночі він проводив у молитві і хвалі Богу, споглядаючи навколо творіння Його — незліченні зірки небесні, сонце, тварин, природу. Дві книги читав він безперервно — книгу природи і Святе Письмо. Святий споживав трави пустелі, а коли їх не вистачало, Господь підкріплював його, посилаючи їжу з ангелами, як посилав святому пророку Іллі, філософу Марку Афінському та іншим.

Багато років подвижницького життя провів Стиліан, борючись з дияволом та із своїми страстями, у пустелі перед тим, як, Господь вирішив явити людям свого «світильника». І натовпи людей з різних кінців землі, з вірою і благочестям, потягнулися до його печери. Він втішав тих, що плачуть, підбадьорював зневірених, грішників приводив до покаяння.   Шли до Стиліана і інші подвижники, щоб підкріпитися словом і прикладом строгого аскетичного життя.  

Відтепер відкрито переді мною шлях до істинного життя». Для цього святий Стиліан прийняв чернечий постриг в одному з малоазійських монастирів. Висоту його подвигу, посту, молитви, важко описати словами.

Ніякого майна у нього не залишилося, він жив в простоті і злиднях. Свою душу тримав у чистоті «від всякого бруду плоті і духу». Він відбивав натиски ворога, щоб не торкнувся його нечистий гріх і зберігав у думках слова Господа: «Блаженні чисті серцем, бо вони побачать Бога». Подвижник намагався у всьому відсікти свою волю, засновану на егоїзмі, і виконувати волю свого старця. У монастирі він боровся проти трьох ворогів — диявола, світу, плоті.

Дні та ночі він проводив у молитві і хвалі Богу, споглядаючи навколо творіння Його — незліченні зірки небесні, сонце, тварин, природу. Дві книги читав він безперервно — книгу природи і Святе Письмо. Святий споживав трави пустелі, а коли їх не вистачало, Господь підкріплював його, посилаючи їжу з ангелами, як посилав святому пророку Іллі, філософу Марку Афінському та іншим.

Багато років подвижницького життя провів Стиліан, борючись з дияволом та із своїми страстями, у пустелі перед тим, як, Господь вирішив явити людям свого «світильника». І натовпи людей з різних кінців землі, з вірою і благочестям, потягнулися до його печери. Він втішав тих, що плачуть, підбадьорював зневірених, грішників приводив до покаяння.   Шли до Стиліана і інші подвижники, щоб підкріпитися словом і прикладом строгого аскетичного життя.  

Господь, знаючи про гаряче бажання Стиліана стяжати дитячу віру, дарував йому благодать заступництва дітей. Матері з довколишніх міст і сіл, здалеку приносили йому своїх хворих дітей, і святий зціляв їх.

Вони днями йшли по пустелі, щоб відшукати в ній його печеру. Досягнувши печери, вони падали перед святим на коліна, славили Бога і благали про свою дитину. Святий Стиліан брав дитину на руки і зі сльозами просив у Бога зцілення і завжди отримував його.

Святий Стиліан присвятив себе дітям не лише тим, що страждають фізично, але й тим, які потребують духовної опіки. Сім’ї усіх верств суспільства довіряли святому Стиліану виховання своїх дітей. Їх було так багато, що потрібно було шукати більше приміщення та кликати на допомогу своїх друзів-пустельників. Можливо це був перший у світі дитячий садок, куди матері без страху могли помістити своїх дітей, щоб спокійно зайнятися домашніми справами. Крім того, за молитвами святого безплідні жінки ставали багатодітними матерями. Навіть після його смерті жінки, що, призвавши ім’я преподобного Стиліана, приносили храм написану по обітниці ікону святого, завжди отримували зцілення від хвороби безпліддя. Веселий образ святого Стиліана був його відмінною якістю, за переданням, його пам’ятають завжди усміхненим. Навіть під час погребіння його обличчя сяяло світлом Господнім і на ньому була легка посмішка.

Святий Стиліан помер у глибокій старості, і був шанований у всьому християнському світі. У Малій Азії, Греції, на Кіпрі освячували на його честь храми.